27/12/2023
#Ⳗⲁⲣⲁⲛ #Ⲙⲟⲙⲓⳗⲓ Частина 3
⠀
Увімкнула Гуглмапс, проклала маршрут до нашого готелю, тягнемо валізи по шумному нічному Токіо, виринули з підземки і заблукали, крутимося на місці під проливним дощем.
⠀
Повз поспішав чоловік, може, додому в теплу ванну чи ресторан до друзів, випити чаю чи чогось міцнішого — і зігрітися. Він був невисокий у чорному костюмі, розстебнутій куртці та з прозорою парасолькою.
Я вирішила, що саме час блиснути знаннями англійської 🤣. «Excuse me. Help me please» - завагалася я... Як буде слово «шукати»? Шукати… Може, запитати «де»?🤦🏽♀️
⠀
Ці секунди здавалися вічністю, і поки мій мозок намагався згадати хоч щось англійською, в цей самий момент чоловік кидає парасольку на мокрий тротуар, дістає швидко свій телефон і відкриває гуглмапс, дає мені.
Дивлюся… 👀 на японську…
🤣 «Таки треба було вчити японську» - промайнуло у мене в голові.
⠀
Посміхнулася, відкрила свій додаток, в якому було найменування готелю і англійською, і японською ( П - підготовка 🤣).
Японець, залишивши парасольку на тротуарі, повернув у зворотний бік і під дощем пройшов з нами десь квартал чи два і показав «наш» провулок ніби з кіно.
⠀
🎥 🍿 Уявіть.
Шумне місто, ти повертаєш і опиняєшся ніби в другому вимірі і час тут біжить геть по-іншому.
Вже нечутно машин, немає людей.
Ніч. Глибокі, кінематографічні, приглушені кольори.
Вузенька вуличка, що плавно звивається вгору.
Краплі токійського дощу розсіюються в м’якому сяйві невеликих ліхтарів і я вже абсолютно впевнена, що це не ливень.
Від такої картинки тепло та радість полонило все тіло, і безмежна вдячність за доброту японця.
⠀
Вгорі вулиці на нас чекав гарний та затишний готель.
Дерева його огортали зовні, панорамні вікна та скляні двері сяяли теплом, багато зелені всередині.
Ми дісталися! Ми молодці!
⠀
А ви допомагаєте людям знайти дорогу?